Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
Дорожный журнал наркомана:
Привет, любые! Сегодня я хочу рассказать вам одну историю, которая случилась со мной не так давно. В один солнечный летний день, когда гыча зажглась моими идеями, я решила выпилить свою рутину и сделать что-то необычное.
Как-то раз прогуливаясь по знакомым закладкам в городе, я наткнулась на одну мазную личность, опытного наркомана, который рассказал мне о грибах псилоцибиновых. Говорят, что они способны вызвать глюкало и открыть дверь в другой мир, где ты можешь устроить себе настоящий спа-отдых.
| Покупка |
Спа процедуры |
| Игла |
Тюбик |
Так что я решила взять себе парочку шишек марихуаны и отправиться на этот увлекательный путь. Как только я попробовала этот роскошный продукт, я почувствовала, что обретаю новую реальность. Мои мысли начали путешествовать по просторам, а моё сознание расширилось до невероятных пределов.
Тааак, я смотрю, это будет настоящая галиматья! Нужно устроить себе настоящий экстаз и взять все, что в состоянии увидеть на своем пути!
Я включила расслабляющую музыку и начала медленно смазывать мазной пенкой своё тело. Чувство прикосновения к коже было таким нежным и приятным, словно каждая клеточка получала свою порцию любви и ухода. Погружаясь в спа процедуры, я забыла о всех проблемах и окунулась в мир непреодолимого блаженства.
Что же касается глюкало, то оно оказалось настолько интересным, что я даже не могла отделить реальность от фантазии. Видения парили перед моим взором, словно я оказалась в другом измерении. Цвета стали насыщеннее, а звуки – громче и ярче. Я была окружена волшебством, которое создала сама себе.
Но несмотря на все это, мне в гычу лезли сомнения - стоило ли делать такие эксперименты? Возможно, я могла уничтожить свою собственность, свое здоровье? Но когда ты находишься в таком состоянии, все эти вопросы кажутся незначительными. Ты просто наслаждаешься моментом и плывешь по течению беззаботной жизни.
Вывод:
В итоге, эти спа процедуры стали для меня настоящим открытием. Благодаря закладкам и грибам мой взгляд на мир стал другим. В нашем обществе все больше молодежи прибегает к наркотикам в поисках новых ощущений и приключений. Но нужно трезво осознавать границы и понимать, что шишки марихуаны и грибы – это лишь маска, которую мы используем, чтобы сбежать от реальности и проблем. Ощущать простые вещи и находить красоту в повседневных моментах.